Відчиняйте двері ясенові!
Вже Різдво ступило на
поріг.
Знак добра й Господньої любові
В світлі Віфлеємської зорі.
Хай це світло лине в кожну хату,
В кожнім серці свій залишить слід!
Будьте дужі, щирі і багаті,
Щастя вам і довгих многих літ!..
Вітальне слово настоятеля Свято –
Успенської церкви отця Андрія, святкова феєрія
приходського хору надала
фестивалю урочистої ходи.
Вертеп Вербівського навчально – виховного комплексу, гурту
«Вербівчанка» допоміг глядачам не лише окунутися у минуле нашого народу, а й
зрозуміти взаємозв’язок минулого із
сьогоденням. Різнобарв’ям колядок та щедрівок розкрили вербівчани багатство нашого краю.
А свідченням дива і краси, світла і благодаті, які
відбуваються на Різдво, став виступ
представників Висоцької сільської ради.
Українська народна різдвяна пісня має так багато особливостей, що їх неможливо перелічити. Свідченням цього
став неповторний піснеспів дружньої родини
аматорського колективу Руднянського сільського клубу.
Бездонну душу українського народу показали у своєму виступі учнівський
колектив Висоцької ЗОШ І – ІІІ ступенів та колектив активних читачів Висоцької
ПШБ з музейною експозицією.
Задушевно звучав піснеспів з вуст Народного аматорського вокального колективу «Журбина», який представив Людинський сільський клуб. Здається, співало серце цих людей. Адже виконували вони пісні, які запали у їхню душу і які вони дарували усім присутнім на фестивалі.
Надзвичайно проникливі, гарні,
мелодійні колядки прозвучачи від
представників Висоцького сільського
будинку культури.
На завершення фестивалю – огляду пролунала колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю…» у виконанні усіх присутніх на фестивалі – огляді «НОВОРІЧНО – РІЗДВЯНІ ПІСНЕСПІВИ». Вона, здається, ніби поєднала нас з нашими предками, нашою історією та допомогла краще зрозуміти самих себе.
На завершення фестивалю – огляду пролунала колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю…» у виконанні усіх присутніх на фестивалі – огляді «НОВОРІЧНО – РІЗДВЯНІ ПІСНЕСПІВИ». Вона, здається, ніби поєднала нас з нашими предками, нашою історією та допомогла краще зрозуміти самих себе.
Саме
у цей момент мені пригадалася одна легенда: коли Бог наділяв країни певними
дарами, то Україна через свою сором’язливість підійшла останньою й отримала єдине, що ще залишилося
у Всевишнього - пісню…
І я вдячна Богові за цей дар, який зібрав усіх представників Висоцької ОТГ, ще більше
розкрив душу жителів нашої громади, проніс історію мого народу від минулого до
сьогодення.
Юлія Карпович,
Директор Центру культури та дозвілля
Висоцької ОТГ