Війна в Афганістані: 25.12.1979 - 15.02.1989 рр.–військовий конфлікт на території республіки Афганістан між урядовими
силами Афганістану, обмеженим контингентом радянських військ та
багаточисленними збройними формуваннями афганських моджахедів.
Вабіщевич
Михайло Олександрович
Виконував інтернаціональний обов’язок з січня 1980 р. по серпень 1982 р.
Місце
служби – провінція Газні.
Посада
– командир кулеметно-гранатометного взводу.
Нагороди:
медаль «За бойові заслуги», медаль «За відвагу».
Пляшко
Ігор
Володимирович
Виконував
інтернаціональний обов’язок з 15 серпня
1986 р. по 03 травня 1988 р.
Місце
служби – провінція Кабул.
Посада
– сержант.
Нагороди:
медаль «Воинская доблесть», медаль «Від вдячного афганського народу», медаль
«Воїн-інтернаціоналіст», медаль «Захиснику Вітчизни».
Дуля
Володимир
Семенович
Виконував
інтернаціональний обов’язок з 26 липня 1985 р. по 01 липня 1987 р.
Місце
служби – провінція Кабул.
Посада
– рядовий.
Нагороди:
медаль «Від вдячного афганського народу», медаль «Воїн-інтернаціоналіст»,
медаль «Захиснику Вітчизни».
Рожко
Володимир
Євгенович
Виконував
інтернаціональний обов’язок з 1983 р. по 1985 р.
Місце
служби – провінція Кандагар.
Посада
– замкомвзвод, старшина десантно-штурмового батальйону зенітно-ракетних військ.
Нагороди: орден «Червоної Зірки»,
медаль «За відвагу», медаль «За бойові заслуги», вища нагорода ВЛКСМ «Военная
доблесть
Конончук
Анатолій
Андрійович
Виконував
інтернаціональний обов’язок з лютого 1980 р. по грудень 1981 р.
Місце
служби – місто Джелалабад..
Посада
– рядовий.
Нагороди:
медаль «За відвагу».
Мисько Павло Васильович
Дата народження: 11
березня 1966
Місце проживання: село
Рудня
Дубровицького
району
Рівненської області
Жили ми немарно, лагідні й суворі,
Не боялися ми ані
куль, ні біди,
Ми ходили у мріях за гори і море,
А пройшли у житті крізь бої і труди…
Народився Павло Васильович у родині простих колгоспників.
У 1973 році пішов до першого класу Руднянської початкової школи. Після
початкової школи навчався в Людинській восьмирічці ім. К. П. Хомич, яку
закінчив у 1980 році.
У 1982 році був призваний до лав Радянської армії. Спочатку проходив
підготовчу підготовку в Ашхабаді, а потім – в Афганістані.
Повернувся у рідне село у 1984 році.
Одружився у 1986 році; виростив і виховав двох дітей.
Буба
Павло
Карпович
Дата народження
26.08.1968
Місце проживання : с.Золоте
Рік закінчення школи:
1983
Професія та місце нинішньої роботи : будівельник,т/н
Здобував професію у Дубровицькому ПТУ (1983-86 рр).
Служив у провінції
Баграм у 1987-88 рр.
Отримав звання старшого сержанта, військову спеціальність
- шофер
Був мобілізований у
1988 р.
Мисько
Микола
Якович
Дата народження: 2. 01.1964р
Місце проживання с. Людинь
Після закінчення у
1979-му році школи Микола
Якович продовжив навчання у Демидівському ПТУ до 1982 року. З 1986 року по 1987рік служив у Кандагарі. Був мобілізований у 1988р.
Отримав
звання старшого сержанта та військову
спеціальність кулеметник.
Мисько Микола Якович нагороджений медалями « За отвагу»,
« За боевые заслуги»
Радчук
Ігор
Ярославович
Дата народження:
15.06.1966 рік
Місце проживання:
с. Людинь
Дубровицький район
Рівненська область
Саме тут і
промайнуло його дитинство. Після 8-ми річної школи продовжив навчання у
Березнівському лісничому технікумі. Потім був направлений на роботу у
Красноярську лісоупорядкувальну експедицію.
На строкову службу
був призначений у 1985 році.
На питання: «Чи
готові були виконати свій обов’язок у далекому Афганістані?» з впевненістю
відповів: «А як же?! Готовий, бо служили всі…».
Про проведені роки
в Афганістані віджартовується: «Там дуже жарко». Очевидно, що спогади не з
приємних.
Додому повернувся у
1987 році. Нині проживає у селі Людинь.
Тинко
Адам
Васильович
Дата нароження:
4.10.1960 р.
Місце проживання:
с. Людинь
Дубровицький район
Рівненська область
Саме тут минули
його дитячі роки. По закінченню місцевої восьмирічки продовжив навчання у Дубровицькому
ПТУ. На строкову службу був призваний у 1979 році.
На запитання: «Чи
готові були виконати свій обов’язок у далекому Афганістані?» відповів:
«Звичайно, що готовий. Тоді такого зовсім не було, що не готовий». Про
Афганістан згадує без ностальгії. «1.5 роки жити одним днем – це страшно» -
говорить Адам Васильович.
У 1981 році він
повернувся додому. Зараз проживає у селі Людинь.
